Більшість людей ніколи не зупиняються, щоб замислитися про гроші.

Не про те, як їх заробляти чи витрачати, а саме про те, що це таке і як вони працюють.

Ми користуємося грошима щодня, але рідко запитуємо себе, як вони працюють.

Перш ніж читати далі, приділіть трохи часу п’ятьом запитанням. Якщо можете, напишіть коротку відповідь на кожне з них:

1. Навіщо людям потрібні гроші?
2. Що робить щось грошима?
3. Хто може створювати або контролювати гроші, якими ви користуєтеся?
4. Чому гроші, якими ви користуєтеся, мають цінність?
5. Чи можете ви сьогодні купити за свої гроші стільки ж, скільки й раніше?

Збережіть свої відповіді. Поверніться до них наприкінці. Цей посібник може зміцнити одні ваші погляди та змінити інші.

Під час читання звертайте увагу на різницю між фактом і думкою. «Цю банкноту приймають для сплати податків» — це факт, який можна перевірити. «Це найкраща форма грошей» — це висновок, який потребує критеріїв і доказів.

Цей посібник побудовано навколо шести запитань: чому гроші важливі, що таке гроші, які проблеми з ними можуть виникнути, що таке Біткоїн, як безпечно ним користуватися і що буде далі.

Він призначений лише для навчання. Він не містить фінансових, інвестиційних, юридичних чи податкових порад і не закликає вас будь-що купувати, продавати або зберігати.

Гроші — це інструмент обміну.

Нікому не потрібні гроші самі по собі. Вони потрібні нам заради того, що за них можна купити. Банкнота — це лише шматок паперу. Корисною її робить те, що інші люди приймають її в обмін на речі, які нам справді потрібні, бо очікують, що згодом її приймуть і від них.

Саме це відрізняє гроші від бартеру.

У бартерній системі обмін можливий лише тоді, коли обом людям одночасно потрібне те, що має інша людина, і в потрібній кількості. Економісти називають це подвійним збігом потреб. Якщо ви вирощуєте рис і потребуєте взуття, шевцеві може бути потрібна олія, а не рис. Гроші розв’язують цю проблему, відокремлюючи продаж від купівлі: ви продаєте рис одній людині, а купуєте взуття в іншої.

Гроші зазвичай виконують три функції.

Вони є засобом обміну: люди приймають їх як оплату. Вони є одиницею обліку: у них виражають ціни, тож ми можемо порівнювати вартість різних речей. А ще вони є засобом збереження вартості: вони переносять вартість із сьогодення в майбутнє. Жодні гроші не зберігають вартість ідеально, але деякі їхні форми втрачають купівельну спроможність повільніше за інші.

Упродовж історії роль грошей виконували різні речі: мушлі, сіль, намистини, худоба, мідь, срібло та золото. Дорогоцінні метали набули широкого вжитку, оскільки були рідкісними, довговічними й повсюдно приймалися. Але перевозити й охороняти метал складно, тому банки почали випускати паперові зобов’язання, які можна було обміняти на зазначену кількість металу. За різних варіантів золотого стандарту грошова одиниця була законодавчо прив’язана до певної кількості золота. Правила різнилися залежно від місця та періоду.

З часом гроші стали спиратися більше на інституції та обіцянки, ніж на метал. У 1971 році Сполучені Штати припинили офіційний обмін доларів на золото для іноземних урядів і центральних банків. Сьогодні більшість національних валют — це фіатні гроші: валюта, яку випускають за повноваженням держави, зазвичай через центральний банк, і яку не можна обміняти на фіксовану кількість золота чи будь-якого іншого товару. Латинське слово fiat означає «нехай буде так», що часто розуміють як «за указом».

Фіатні гроші працюють, тому що люди, підприємства, банки та уряди приймають їх. Закони зазвичай надають їм статус законного платіжного засобу та вимагають сплачувати ними податки, а людям вони потрібні, бо всі навколо ними користуються.

Ми перейшли від грошей, забезпечених чимось, до грошей, забезпечених довірою до когось.

Коли люди чують слово «інфляція», вони зазвичай думають про зростання цін.

Цінова інфляція — це стійке зростання загального рівня цін. Її зворотний бік — купівельна спроможність: скільки можна купити за одну грошову одиницю. Якщо вартість кошика базових товарів зростає зі 100 грошових одиниць до 110, тих самих 100 одиниць уже не вистачає на весь кошик.

Інфляція має кілька причин, і економісти сперечаються про те, наскільки вагома кожна з них: збільшення обсягу грошей і кредиту, перебої з постачанням, зміни попиту, послаблення валюти, податки та виробничі витрати. Одна з причин заслуговує на увагу, бо є свідомим вибором, а не випадковістю: у фіатній системі невелика кількість установ може збільшувати обсяг грошей і кредиту та змінювати правила цієї системи.

Поміркуйте, що робить щось цінним.

Оригінал «Мони Лізи» коштує більше за будь-яку її копію не тому, що має кращий вигляд, а тому, що він єдиний. Сама по собі обмеженість пропозиції не створює цінності, але коли люди чогось хочуть, обсяг його пропозиції має значення.

Коли пропозиція грошей зростає швидше, ніж обсяг того, що за них можна купити, за кожну грошову одиницю зазвичай можна купити менше.

Інфляція впливає на людей по-різному. Людина, яка тримає свої кошти переважно в готівці або заощадженнях, може втрачати купівельну спроможність. Людина, яка володіє активами, що зростають у ціні, може бути частково захищена. Заробітні плати й ціни також змінюються з різною швидкістю.

Гроші на вашому банківському рахунку також відрізняються від готівки у ваших руках. Банк не зберігає кожен вклад у вигляді готівки: більшу частину цих коштів він надає в кредит та інвестує. Залишок на банківському рахунку — це обіцянка банку виплатити вам гроші. Зазвичай ця обіцянка виконується, але це залежить від банку та правил, що регулюють його діяльність.

Спробуйте: перевірка купівельної спроможності

Оберіть один звичний товар або послугу у вашій громаді, наприклад хліб, проїзд у транспорті чи поповнення мобільного рахунку. Запишіть сьогоднішню ціну. Запитайте когось, скільки це коштувало кілька років тому, а потім, якщо можете, перевірте цю інформацію за надійними записами. Чи зростали доходи такими самими темпами? Що ще могло б пояснити цю зміну?

Усе це не означає, що фіатні гроші не працюють. Вони забезпечують зручні платежі, гнучке кредитування та інструменти реагування на кризи. Але та сама гнучкість створює ризик: їхня пропозиція та правила можуть змінюватися, а люди, які ними користуються, майже не мають на це впливу.

Саме тому люди шукають альтернативи й саме тому було створено Біткоїн.

До появи Біткоїна надсилання грошей онлайн завжди залежало від довіреної організації: банку або платіжної компанії, що вела реєстр, схвалювала відкриття рахунків і могла затримати, заблокувати або скасувати платіж. Десятиліттями фахівці з комп’ютерних наук намагалися створити цифрові гроші без центрального емітента. Складність полягала в тому, що цифрову інформацію легко копіювати. Якби цифрову монету можна було скопіювати й витратити двічі, вона не могла б виконувати роль грошей. Це називається проблемою подвійного витрачання.

31 жовтня 2008 року особа або група осіб під ім’ям Satoshi Nakamoto опублікувала статтю з описом розв’язання цієї проблеми: Біткоїн: однорангова система електронної готівки. Мережа запрацювала в січні 2009 року.

Біткоїн — це цифрові гроші, які є децентралізованими, мають обмежену пропозицію і можуть надсилатися безпосередньо між користувачами без дозволу банку.

Бути децентралізованим означає, що немає центрального органу, який може створювати облікові записи, змінювати баланси або вирішувати, хто може приєднатися. Будь-хто може завантажити й перевірити програмне забезпечення з відкритим вихідним кодом, а багато незалежних комп’ютерів зберігають копію реєстру. Це не означає, що всі мають однаковий вплив. Це означає, що жоден окремий учасник не може змінити реєстр або грошові правила для всіх.

Мати обмежену пропозицію означає, що ніколи не буде більше ніж 21 мільйон біткоїнів. Нові біткоїни випускаються за загальнодоступним графіком, а незалежні комп’ютери, які називають вузлами, відхиляють будь-який блок, що порушує це правило. Цьому обмеженню можна довіряти, оскільки будь-хто може його перевірити. Однак це не закон природи: воно діє, тому що учасники постійно забезпечують його дотримання. І обмежена пропозиція не гарантує зростання ціни. Ціна залежить як від попиту, так і від пропозиції.

Бути одноранговим означає, що ви можете надсилати біткоїни будь-кому й будь-куди, не відкриваючи облікового запису в мережі Біткоїна й не звертаючись до центрального органу по схвалення. Жодна компанія не може заморозити біткоїни, які ви контролюєте самостійно. Зворотний бік цієї свободи — відповідальність: дійсну транзакцію зазвичай неможливо скасувати, а служби підтримки в мережі немає.

Одне з хибних уявлень полягає в тому, що Біткоїн недоступний, оскільки один біткоїн коштує дорого. Вам не потрібно купувати чи використовувати цілий біткоїн. Один біткоїн ділиться на 100 000 000 менших одиниць, які називають сатоші, або сатами. Володіти 100 000 сатів і володіти 0,001 біткоїна — це володіти тією самою сумою.

Робота мережі спирається на різних учасників: користувачів, які надсилають, отримують і зберігають біткоїни; вузли, які перевіряють кожну транзакцію та блок на відповідність правилам; і майнерів, які змагаються за додавання нового блоку до реєстру приблизно кожні десять хвилин. Цей реєстр, блокчейн, є загальнодоступним і відкритим для перегляду будь-кому, а його переписування потребує дуже великих витрат.

Примітка щодо написання: Біткоїн з великої літери Б зазвичай означає мережу або систему. біткоїн з малої літери б означає самі гроші.

Біткоїн також передбачає компроміси. Його ціна може швидко змінюватися. Помилки зазвичай неможливо виправити. У багатьох місцях його досі приймають далеко не всі, а для безпечного користування потрібно дещо опанувати. Біткоїн частково замінює довіру до установ перевіркою та особистою відповідальністю. Він не усуває ризику.

Будь-який біткоїн-гаманець — це інструмент, зазвичай застосунок, який дає змогу отримувати біткоїни, перевіряти баланс і надсилати біткоїни. Ваші біткоїни зберігаються не в телефоні: вони записані в блокчейні. Гаманець керує ключами, які дають вам змогу довести, що біткоїни належать вам, і дозволити здійснення платежу.

Отже, перше запитання щодо будь-якого гаманця: хто контролює ключі?

Хто насправді зберігає ваші біткоїни?

Із самокастодіальним гаманцем ви самі контролюєте ключі.

Під час налаштування він показує вам сід-фразу (її також називають фразою відновлення): впорядкований список слів, зазвичай із 12 або 24 слів. За її допомогою можна відновити ваші ключі на іншому пристрої. Будь-хто, у кого вона є, може забрати ваші біткоїни. Сід-фраза — це не лише резервна копія: це повний доступ.

Захистіть її:

• точно запишіть її на папері під час створення гаманця;
• зберігайте її офлайн, у таємниці та в місці, де вона не загубиться й не пошкодиться;
• ніколи не фотографуйте її, не надсилайте електронною поштою, не зберігайте у хмарних нотатках і не надсилайте в повідомленнях;
• ніколи не вводьте її на вебсайтах.

Якщо ви втратите сід-фразу та свій пристрій, ніхто не зможе відновити ваші біткоїни.

Із кастодіальним гаманцем компанія зберігає ключі за вас, дещо подібно до банку. Ваш баланс — це обіцянка компанії виплатити вам кошти. Процес налаштування звичний, і може бути доступна служба підтримки, але ви залежите від цієї компанії: вона може обмежити виведення коштів, заморозити рахунок, зазнати зламу або припинити роботу.

Корисний вислів у світі Біткоїна: не ваші ключі — не ваші монети. Вибір способу зберігання — це не перевірка вашої гідності. Важливо розуміти, яким типом гаманця ви користуєтеся і чому довіряєте.

My First Bitcoin не рекомендує конкретних гаманців. Інструменти, комісії та власники змінюються, і те, що підходить одній спільноті, може не підійти іншій. Запитайте викладача, якому довіряєте, чим користуються у вашій місцевості, і самостійно перевірте наведені нижче пункти, перш ніж користуватися будь-яким гаманцем:

• Ключі: хто контролює ключі — ви чи компанія?
• Відновлення: що станеться, якщо ваш телефон загубиться або компанія зникне?
• Джерело: чи завантажили ви його з офіційного вебсайту або офіційної сторінки в магазині застосунків, а не за посиланням, яке вам хтось надіслав?
• Код: чи має він відкритий вихідний код і чи активно його підтримують? (Сам по собі відкритий вихідний код не доводить, що інструмент безпечний.)
• Витрати: які комісії стягуються за надсилання, отримання або виведення коштів?
• Платежі: чи підтримує він потрібні вам платежі — ончейн або через Lightning?

У Біткоїні є два поширені способи здійснення платежів. Ончейн платежі записуються безпосередньо в блокчейні. Lightning — це платіжна мережа, побудована поверх Біткоїна для швидких, дрібних і частих платежів, наприклад для купівлі кави. Гаманець Lightning також може бути кастодіальним або некастодіальним.

Три правила допоможуть вам залишатися в безпеці під час навчання:

1. Спершу навчіться. Не дійте під впливом захоплення, страху чи тиску.
2. Починайте з малого. Випробовуйте незнайомі інструменти із сумою, яку можете дозволити собі втратити.
3. Не довіряйте, перевіряйте. Перевіряйте особу, спосіб оплати, адресу та суму, перш ніж підтвердити платіж.

Діліться даними для отримання платежів, але ніколи — секретами. Адресою або запитом на платіж можна ділитися. Сід-фразою або приватним ключем не можна ділитися ніколи. Жоден доброчесний викладач, компанія — розробник гаманця чи працівник служби підтримки ніколи не попросить у вас цих даних.

Зупиніться, якщо хтось створює відчуття терміновості чи вимагає таємності, обіцяє гарантований прибуток, просить вас спочатку надіслати біткоїни або запитує вашу сід-фразу. Зробіть паузу. Нічим не діліться. Нічого не надсилайте. Потім перевірте інформацію через уже відоме вам джерело.

Гроші залежать від правил і довіри

Фіатні гроші роблять платежі зручними, але їхню пропозицію та правила визначає невелика кількість установ, а їхня купівельна спроможність із часом може знижуватися.

Біткоїн пропонує інші правила

З 2009 року Біткоїн пропонує доступні кожному гроші з публічно відомою та обмеженою пропозицією, які можна перевіряти, а не приймати на довіру. Водночас він передбачає певні компроміси: коливання ціни, незворотні помилки та особисту відповідальність.

Безпека передусім

Спочатку навчайтеся, починайте з малого й усе перевіряйте. Ніколи нікому не повідомляйте свою сід-фразу. Вам не потрібно робити все одразу: достатньо одного безпечного наступного кроку.

Це лише початок

Поверніться до п’яти запитань на початку. Що б ви відповіли тепер?

Програма «Диплом із Біткоїна» — це наступний крок. Її чотири модулі допоможуть вам просунутися далі: від розуміння грошей до того, як працює Біткоїн, як безпечно ним користуватися та як застосовувати його у вашій громаді. Зберігайте допитливість, продовжуйте ставити запитання та дізнавайтеся більше на myfirstbitcoin.org.